Ніклас Франк – німецький письменник і журналіст, який прославився своєю інтимною та різко викривальною книгою про власного батька – Ганса Франка – нацистського адвоката, генерал-губернатора окупованої Німеччиною Польщі під час Другої світової війни. Докладніше про те, як це рости в тіні злочинів батька, та про книги відомого мюнхенця читайте далі на munich1.one.
Син нацистського злочинця
Народився письменник у Мюнхені 9 березня 1939 року в сім’ї Ганса Франка та Бріджит Гербст. Ганс воював у роки Першої світової війни, вивчав економіку та юриспруденцію, а в 1921 році приєднався до Німецької робітничої партії. Згодом він став головним юрисконсультом партії та особистим адвокатом Гітлера. Коли в 1933 році до влади в Німеччині прийшли нацисти, Франк став президентом Рейхстагу та міністром юстиції в нацистському уряді.
1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу, використовуючи 45 німецьких дивізій та атакуючи з повітря. До 20 вересня вистояла лише Варшава, але через 9 днів відбулася остаточна капітуляція. Після окупації Німеччиною Польщі, коли Нікласу виповнилося 8 місяців, Гітлер призначив Ганса Франка генерал-губернатором Польщі. Обіймаючи цей пост, Франк відповідав за поневолення поляків і знищення польських євреїв. Батько забрав сім’ю до Польщі, тож Ніклас зростав у Кракові.
Дружина Ганса Бріджит абсолютно безіронічно називала себе «королевою Польщі». Надто самовпевнена й незалежна, вона змалку прагнула до вищого рівня життя. Кар’єру починала з роботи помічниці адвоката. Після цього торгувала хутром, не реєструючи бізнес та не сплачуючи податки. З Гансом познайомилася, працюючи секретаркою в Мюнхенському університеті.
На відміну від чоловіка, Бріджит не була особливо зацікавленою в політиці, не надто підтримувала націонал-соціалізм чи Гітлера, тож їй було байдуже, до якої партії належить її чоловік. Їхній шлюб не був зразковим, деякий час пара переживала безгрошів’я, що вплинуло на бажання жити в розкоші й отримати владу будь-якими способами.
Бріджит майже не приховувала своїх позашлюбних романів, а сам Ганс під час війни відновив зв’язок із великою любов’ю свого життя з юності, через що хотів розлучитися з Бріджит. Він попросив у Гітлера дозволу, як вимагалося від старших членів партії, однак Гітлер заборонив це робити, доки не закінчиться війна. Бріджит, дізнавшись про таке бажання, надіслала фюреру листа з фотографіями себе та п’ятьох дітей, і запитала, чому чоловік покидає таку гарну сім’ю.
Будучи затятим прихильником нацистської ідеології, Ганс Франк здійснив повну конфіскацію польського майна, поневолив сотні тисяч польських робітників, вигнав більшість польських євреїв у гетто та вбив сотні тисяч осіб у німецьких центрах убивств на території Польщі.
Ганс Франк залишався генерал-губернатором до кінця війни, хоча Гітлер позбавив його інших посад у 1942 році. Коли в 1944-му радянська армія почала витісняти німецькі сили на захід через Польщу, Франки втекли до Німеччини. У травні наступного року Ганса схопили американські війська. Коли Нікласу виповнилося 7 років, батька засудили до смертної кари під час Нюрнберзького процесу і 16 жовтня 1946 року стратили.
Ще після арешту Ганса американці поселили сім’ю Франків у двокімнатну квартиру, де вже не було ні слуг, ні грошей. Бріджит міняла вкрадені коштовності на хліб, аби прогодувати дітей. Це був найважчий період її життя, на який вона скаржилася лише в листах, які писала чоловікові у в’язницю.
Журналістська кар’єра
Ніклас вивчав німецьку літературу, соціологію та історію, після чого працював журналістом у німецькому Playboy й інформаційно-політичному щотижневому ілюстрованому журналі Stern.
На початку 1990-х років Франк все ще будував кар’єру в журналістиці. Він взяв інтерв’ю в багатьох видатних осіб, як-от польського профспілкового лідера та колишнього президента Польщі Леха Валенси.
Щиросердна трилогія
На відміну від більшості дітей та онуків нацистських чиновників, Ніклас Франк висловив велике бажання дослідити роль своєї родини у злочинах Третього рейху та Голокості, замість того щоби просто зректися темного минулого своєї рідні. Його свідчення спонукають до серйозних роздумів і віддзеркалюють складну сімейну історію в умовах нацистського режиму. Що цікаво, мама Бріджит розповідала маленькому Нікласу, що його батько чуйний і людяний чоловік, однак дитина все одно змогла розпізнати правду.
Збентеження Франка щодо роботи батька з роками переросло в палку ненависть, коли після 40-річних пошуків він описав найменші подробиці його життя в книзі Der Vater: Eine Abrechnung («Батько: Зведення рахунків») 1987 року. Після виходу книги у світ, Ніклас Франк викликав переполох і наштовхнувся на величезний опір. Чи можна синові так говорити про свого батька? Після років досліджень письменник реконструював життя нациста й усвідомив масштаби його злочинів, після чого здійснив нищівне зведення рахунків. Ця книга – болісна розплата з батьком; катарсис невинної людини, яка, хоч і не зробила нічого поганого, але відчула вину та відповідальність за вчинки тата.
У Der Vater: Eine Abrechnung Франк відкрив масштаби жаху, який розв’язав різник Польщі. Це розповідь сина, який намагається усвідомити зіпсованість вчинків, скоєних батьком. Якщо інші нащадки гітлерівських поплічників і пособників намагалися забути злочини своїх предків, то Ніклас Франк не приховав огиди до дій найріднішої людини. Ба більше, ця книга – його спроба помститися.
Разом з ізраїльським автором Джошуа Соболем Франк пізніше написав п’єсу Der Vater («Батько»), замовлену для віденського фестивалю Wiener Festwochen. Вперше її поставили в 1995 році у віденському театрі Theater an der Wien. За сюжетом, син ексгумує гнилий труп свого батька й оживляє його, аби той відповів за все скоєне. Цікаво, що маму Нікласа Бріджит і Гітлера грає одна й та ж особа – натяк на схожість у характерах.
Розібравшись у такий спосіб із батьком, Ніклас Франк вирішив звести рахунки і з матір’ю в книзі Meine Deutsche Mutter («Моя німецька мати») 2005 року. Ця робота – висміювання всіх високопоставлених нацистських жінок. Свою трилогію він завершив книгою Bruder Norman!: «Mein Vater war ein Naziverbrecher, aber ich liebe ihn» («Брат Норман!: «Мій батько був нацистським злочинцем, але я його люблю») 2013 року. У ній Франк розповів про болісні дискусії зі своїм старшим і улюбленим братом, про різні погляди на юність, проведену в окупованій Польщі, і на синівську любов.
Поява в документальних фільмах
Ніклас Франк зіграв самого себе в документальному телефільмі 1993 року Personenbeschreibung, а також у Hitler’s Children – ізраїльсько-німецькому англомовному документальному фільмі 2012 року про нащадків найближчого оточення Адольфа Гітлера, а також тягар провини та відповідальності за злочини своїх родичів.
Він також з’явився в епізоді My Nazi Legacy: What Our Fathers Did документальної телепрограми Independent Lens. Епізод присвячений синам двох нацистських військових злочинців, які відповідальні за тисячі смертей. У відвертих інтерв’ю чоловіки розмірковують про характер і злочини своїх батьків, а також про ціну прощення.