«Мюнхенська газета» («Münchner Zeitung») була заснована в 1892 році як «Генеральний оголошувач» («General-Anzeiger»). Лише в 1898 році видання перейменували на «Münchner Zeitung». Засновником став генерал-анцайгер король Август Гук (1849-1911), який започаткував по всій Німеччині такі політично малопрофільні газети, які фінансувалися переважно за рахунок реклами та були орієнтовані на масову авдиторію середнього класу. Відповідно газета діяла близько до влади. Більше на munich1.one.
У період Першої світової війни вимоги Пангерманської асоціації про розширення територій зіткнулися з обмеженнями, які накладала цензура. Це створило конфлікт між політичною ідеологією асоціації та правилами контролю за інформацією, що діяли в умовах війни. У 1933 році «Мюнхенська газета» перейшла на курс націонал-соціалістичного уряду, але все одно стала жертвою політики націонал-соціалістичної преси. Газету закрили в 1943 році. Через деякий час заснували видання «Мюнхенський Меркурій» («Münchner Merkur») як спадкоємця «Мюнхенської газети».
Як розпочалася історія газети?
У 1888 році Август Гук (1849-1911), який тоді проживав у Франкфурті-на-Майні, та успадкував від батька ливарню й машинобудівну компанію в Оффенбах-на-Майні (Гессен), заснував свої перші дві щоденні газети типу «Загальних відомостей» («Generalanzeiger») у Нюрнберзі та Бреслау. Такий тип газети, що лише з’явився на той час, був політично безапеляційним і позапартійним, орієнтованим на високі тиражі для масової авдиторії та фінансувався переважно через рекламний відділ.
27 вересня 1892 року Гук разом із юристом Германом Гаасом (1852–1902) заснував газету «Загальний оголошувач королівського міста Мюнхен» («General-Anzeiger der Kgl. Haupt- und Residenzstadt München») із підзаголовком «Безпартійний орган для всіх». Вона стала конкурентом найбільшої газети Мюнхена того часу – «Мюнхенські новини» («Münchner Neuesten Nachrichten»). Уже 25 червня 1892 року вони змінили назву газети «Місцевий оголошувач» («Lokal-Anzeiger»), яка з вересня 1890 року друкувалася як додаткове видання, на «Генеральний оголошувач мюнхенських новин» («General-Anzeiger Münchner Neuesten Nachrichten»), щоб активніше розвивати рекламний бізнес.
Перейменування «Мюнхенської газети». Додаткові видання та тираж
З 16 вересня 1898 року газета «Загальні відомості» стала називатися «Мюнхенська газета» і більше не друкувалася у видавництві Германа Гааса, проте з 1 жовтня 1898 року почала регулярно виходити в «Мюнхенському газетному видавництві ТОВ» («Münchener Zeitungsverlag GmbH»). З жовтня 1903 року «Мюнхенська газета» спочатку двічі на тиждень, а пізніше лише один раз, містила створений редактором фейлетонів Едуардом Енгелем культурний додаток «Пропілеї» («Die Propyläen») із розміщеним нагорі титульним малюнком Франца фон Штука (1863–1928). З 1906 року там час від часу виходив гумористичний щотижневий додаток «Тіль Уленшпігель» («Eulenspiegel»), а з 1920 року – «Баварська батьківщина» («Bayerische Heimat»).
У видавничій установі Гааса з 9 червня 1896 року також почала виходити «Ілюстрована мюнхенська екстрагазета» («Illustriertes Münchener Extrablatt»). 11 квітня 1905 року її перейменували на «Баварську газету» («Bayerische Zeitung»), після чого вона стала допоміжним виданням «Мюнхенської газети». Читали її зазвичай у сільській місцевості. Пізніше «Мюнхенське газетне видавництво ТОВ» було перетворено на командитне товариство (KG). Більшість акцій належала родині Гуків. Загалом ринок оголошень у Мюнхені, очевидно, був достатньо прибутковим для двох великих газет, оскільки «Мюнхенська газета» могла співіснувати та процвітати поряд з виданням «Мюнхенські новини». І так, що розмір газет постійно збільшувався. З 1904 року «Мюнхенська газета» також отримувала офіційні повідомлення від судових органів, що раніше було привілеєм конкуруючої газети.
«Мюнхенська газета» як частина компанії Гуків
До своєї смерті в 1911 році Август Гук купив і заснував цілу низку газет у провінційних містах. Керуючою компанією виступала «Брати Гук і видавниче товариство Гук ТОВ» («Gebr. Huck und Verlagsgesellschaft Huck GmbH») у Берліні. У 1917 році їй належало дванадцять газет загальним тиражем близько 850 тисяч примірників. На дві мюнхенські газети припадало близько 22% загального тиражу. Крім того, Август Гук заснував ливарні, набірні та папероробні заводи. Після вбивства його брата Гаральда у вересні 1915 року син Августа Гука Вольфганг (1889-1967) став одноосібним головою концерну та створив ще кілька газет. За розміром видавництво було на одному рівні з двома іншими газетними товариствами, які також мали свою штаб-квартиру в Берліні. Йдеться про видавництво родини Ульштайн та концерн, що створений на кошти важкої промисловості Альфредом Гугенбергом (1865-1951).
Концерн Вольфганга мав мережу різноманітних закордонних кореспондентів, матеріали яких також надходили до «Мюнхенської газети». Також він мав редакційне бюро в Берліні з 1903 року, у Лондоні – з 1904 року, а в Парижі – з 1905 року. Читачами «Мюнхенської газети» переважно були представники середнього класу, зокрема, більшість складали представники нижчого середнього класу, тобто дрібна буржуазія. Програмно газета заявляла, що хоче бути «народною газетою», яка буде вільно та незалежно виступати за права окремої людини та загальне благо.
«Мюнхенська газета» в 1933-1945 роки
У 1933 році Евальд Бекман схвалив синхронізацію та націонал-соціалістичний контроль над пресою. Директор видавництва Вільгельм Лейпольд (1881-1949) також адаптувався до нових умов та попіклувався про виключення Томаса Манна з Ротарі-клубу. Разом із головним редактором Шідтом він підтримав протест під проводом Ганса Кнаппертсбуша (1888-1965) проти Томаса Манна через його промову про Ріхарда Вагнера (1813-1883). Однак лідер штурмового загону Ернст Рьом (НСДАП, 1887-1934), пізніше державний секретар Баварії, чинив тиск на видавця, щоб Шідта, який мав єврейських предків, було звільнено. Його замінив місцевий редактор Ернст Гогенштаттер (1883-1954), який вважав себе людиною Рьома. У 1935 році група єврейських акціонерів, які володіли часткою в 233 000 рейхсмарок від загального капіталу в 1,4 мільйона рейхсмарок Мюнхенського газетного видавництва командитного товариства (Münchener Zeitungsverlag KG), була змушена вийти зі складу компанії. Їхні частки перейшли до Вольфганга Гука.
До 1937 року рекламний відділ значно скоротився. Вольфганг Гук передав дві газети, включно з «Мюнхенською газетою», своїм трьом племінникам Йоахіму, Гаральду та Герхарду Гукам. Таким способом, йому вдалося обійти постанову, згідно з якою видавець міг мати лише одну газету. Однак його концерн скоротився до трьох газет. І ці газети він зміг утримувати лише обмежений час. Одну він був змушений продати, дві інші, включно з «Мюнхенською газетою», припинили свою роботу. Передплатники були розподілені між «Мюнхенськими новинами» та «Народним спостерігачем» («Völkischer Beobachter»)
за компенсаційну суму. Останній номер «Мюнхенської газети» вийшов 31 березня 1943 року. Того ж року Вольфганг Гук вступив до Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (НСДАП).