У 15-річному віці мюнхенський вчений-комп’ютерник Юрген Шмідхубер поставив собі за мету створити штучний інтелект (ШІ), який може самовдосконалюватися і стане розумнішим за нього самого, а тоді піти на пенсію. Це втілити не вдалося, зате Шмідхубер досяг інших величезних успіхів у галузі ШІ та глибокого навчання. Нейронні мережі, створені в лабораторії Шмідхубера, як-от Довга короткочасна пам’ять (LSTM), зробили революцію у світі технологій. Докладніше про професійний шлях вченого читайте далі на munich1.one.
Освіта
Шмідхубер народився 17 січня 1963 року в Мюнхені. У 1987-му закінчив бакалаврат у Мюнхенському технічному університеті, де вивчав інформатику. Крім того, у 1991 році в тому ж виші вчений отримав ступінь доктора філософії. Свою докторську дисертацію присвятив найкращим машинам зі здатністю самовдосконалення, які навчаються за допомогою алгоритму навчання, розробленого людиною, а потім самостійно вдосконалюють цей алгоритм.
Найвідоміші досягнення
Шмідхубер найбільше відомий своїм внеском у розроблення рекурентних нейронних мереж (RNN) – найпотужнішого типу штучної нейронної мережі, яка може обробляти послідовні дані, наприклад розпізнавати рукописний текст чи живе мовлення.
У 1990 році мюнхенець представив неконтрольовані генеративні змагальні нейронні мережі, які борються одна з одною у формі гри з нульовою сумою, де виграш однієї мережі є програшем іншої. Це було названо «штучною цікавістю». Через рік він також представив нейронні швидкі програматори, що еквівалентні створеним дещо пізніше трансформерам із лінеаризованою самоувагою. Саме ці трансформери керують знаменитим чат-ботом ChatGPT.
Разом зі своїми чотирма учнями Шмідхубер у 2000 році представив архітектуру та алгоритми навчання для Довгої короткочасної пам’яті (LSTM) – типу RNN, що використовується під час оброблення природної мови, розпізнавання тексту, відеоігор, робототехніки тощо. LSTM стала найбільш цитованою нейронною мережею ХХ століття.
У 2017 році Facebook кожного дня виконував приблизно 4,5 мільярда автоматичних перекладів за допомогою LSTM. Як писав американський провайдер фінансової інформації «Блумберґ», LSTM свого часу була найбільшим комерційним досягненням штучного інтелекту, який можна використовувати для багатьох цілей – від прогнозування захворювань до створення музики.
Крім того, команда Шмідхубера Deep Learners досягла величезних результатів у візуальній класифікації, перемігши на 9 міжнародних змаганнях із машинного навчання та розпізнавання образів. У 2011 році вона стала першою, хто виграв офіційні змагання з комп’ютерного зору за допомогою глибоких нейронних мереж із надлюдською продуктивністю. У 2012 році комп’ютерники під керівництвом Шмідхубера розробили глибоку нейронну мережу, що виявляє рак за зображенням. Дослідницька група також створила деякі галузі метанавчання, математично строгого універсального ШІ та рекурсивного самовдосконалення в універсальних програмах для розв’язування задач.
До 2017 року створені Шмідхубером нейронні мережі глибокого навчання (DNN) вже були на 3 мільярдах пристроїв і використовувалися мільярди разів на день користувачами найдорожчих публічних компаній світу. Зокрема, вони дали доступ до покращеного розпізнавання мовлення на телефонах Android, вдосконаленого машинного перекладу через Google Translate, Facebook, Siri та Quicktype від Apple, покращили процес надання відповідей голосовим асистентом Amazon Alexa тощо.
«Батько сучасного ШІ»
Журналісти нерідко називали Шмідхубера «батьком сучасного штучного інтелекту», адже чимало створених нейронних мереж базуються на роботі його лабораторії. Мюнхенцю вдалося стати співзасновником і головним науковим співробітником компанії NNAISENSE, що створює практичний штучний інтелект загального призначення. Він також проконсультував різні уряди щодо стратегій ШІ.
Разом зі зростанням занепокоєння щодо впливу більш просунутих технологій штучного інтелекту на суспільство зростала й кількість тих, хто боявся можливих негативних наслідків ШІ, зокрема неможливості його контролювати. Однак Юрген Шмідхубер завжди був налаштований оптимістично. У своїх інтерв’ю він неодноразово заявляв, що багато хто з тих, хто попереджає про небезпеку ШІ, просто шукають публічності, використовуючи одержимість ЗМІ роботами-вбивцями. Натомість вони забувають про більш вагомі можливості ШІ, як-от точне виявлення діабету, раку чи серцевих захворювань на ранніх стадіях.
Шмідхубер стверджував, що «в 95% усіх випадків дослідження штучного інтелекту мають на меті зробити людське життя довшим, здоровішим і легшим». Він не вірив, що штучний інтелект створює якусь екзистенційну загрозу. Набагато загрозливішими науковець називав ядерні боєголовки, які можуть знищити людську цивілізацію протягом двох годин, без будь-якого ШІ.
Комп’ютерник розрізняв 2 типи штучного інтелекту: інструменти ШІ, керовані людьми, зокрема для вдосконалення охорони здоров’я, а також ті інструменти, що ставлять власні цілі та винаходять власні експерименти. Вчений працював над двома цими типами, закликаючи наукову спільноту не сприймати людей як вінець творіння, а натомість розглядати людську цивілізацію як частину набагато більшої схеми, крок на шляху Всесвіту до незбагненної складності. Він далекоглядний мислитель, відданий цілісній розробці ШІ.
Професорська діяльність
З 2009 по 2021 рік Шмідхубер працював професором штучного інтелекту в Університеті Лугано, що у Швейцарії. У 2021 році він став ад’юнкт-професором штучного інтелекту факультету комп’ютерних наук цього ж вишу. Вчений є автором понад 300 рецензованих статей.
Шмідхубер також очолив Ініціативу зі штучного інтелекту та став професором комп’ютерних наук у відділі комп’ютерних, електротехнічних і математичних наук та інженерії Науково-технологічного університету імені короля Абдалли (Саудівська Аравія). Цей заклад пропонує програми з природничих, комп’ютерних та фізичних наук.
Завданнями професора Шмідхубера стали планування дослідницької спрямованості Ініціативи зі ШІ, залучення нових викладачів, розроблення освітніх програм, співпраця з основними державними та приватними секторами. Ця Ініціатива зосереджується на застосуваннях ШІ у всіх галузях – охороні здоров’я, дизайні ліків, хімії, матеріалознавстві, розпізнаванні мови, природничих науках, обробленні мови, автоматизації, робототехніці тощо.
Визнання
За свою кар’єру Шмідхубер отримав чимало нагород та відзнак за новаторську роботу. У 2009 році став членом Європейської академії наук і мистецтв. У 2013 році йому вручили медаль Гельмгольца, що присуджується за видатні наукові досягнення в галузі гуманітарних і соціальних наук, математики й природничих наук, біології і медицини, а також інженерії. У 2016 році комп’ютерник також отримав нагороду IEEE Neural Network Pioneer Award за новаторський внесок у глибоке навчання й нейронні мережі.
Попри численні нагороди та відзнаки, Шмідхубер неодноразово стверджував, що йому та колегам було відмовлено в належному визнанні їхнього внеску в галузь глибокого навчання.