У сучасному світі для митців важливо використовувати сучасні технології у своєму мистецтві. Німецький художник Маркус Оелен робить це дуже вдало. Його роботи – це смілива атака на звичні уявлення про мистецтво, композицію та форму. Він розпочинав з панк-сцени у Німеччині 1980-х, а сьогодні є одним із найцікавіших представників постмедійного живопису. У цій статті розкажемо про його творчий шлях та про теми, з якими він працює. Далі на munich1.one.
Історія кар’єри
Маркус Оелен народився у німецькому місті Крефельд у 1956 році. Батько Маркуса був дизайнером та художником-карикатуристом, тому він зростав та розвивався у творчій атмосфері. З 1971 до 1973 року Оелен навчався на технічного кресляра. А з 1976 до 1982 року майбутній художник навчався у Дюссельдорфській академії мистецтв. В академії він був студентом відомого швейцарського художника Альфонсо Гюппі.
Вже під час навчання він почав активно працювати та робити цікаві проєкти. Пік його творчості був у 1980-х роках, коли мистецтво реагувало на політичну нестабільність та кризу. Маркус Оелен був тісно пов’язаний з панк-культурою, що сформувало його радикальне ставлення до мистецтва. Тоді він став одним із засновників руху «Нові дикі».
У 2000-х Оелен почав активно працювати з цифровими технологіями та створювати гібридні картини, де часто поєднується графіка, скановані зображення та живопис. Його роботи нагадують візуальний шум та Інтернет, де масова та «висока» культура часто співіснують разом.
«Нові дикі»
«Нові дикі» – це група художників, яка з’явилася у Німеччині та Австрії. Художники цього руху часто писали картини великого формату з яскравими кольорами та енергійними мазками. Це дуже експресивні роботи, які вражають своєю емоційністю.
Художній рух виник як опозиція до авангардних рухів та мінімалістичного мистецтва. Молоді художники хотіли повністю відмовитися від інтелектуальності у своєму мистецтві та замінити її свободою самовираження. Можна сказати, що вони працювали над руйнуванням нового традиційного уявлення про мистецтво. Маркус Оелен був одним із засновників цього руху. Проте він був менш орієнтований на політичний протест. Він скоріше спирався на пошук цікавих візуальних форм.
Його картини мають запозичення з поп-культури. Різноманітні техніки роботи та багатошарова побудова зображення натякають на порівняння із семплуванням у сучасній електронній музиці.
Робота у Мюнхені
З 2002 року Маркус Оелен викладає в Академії мистецтв у Мюнхені. Це один із найпрестижніших мистецьких вишів Німеччини. Протягом роботи в академії Оелен не нав’язував студентам жорстких рамок, а заохочував їх до експериментів і візуальної сміливості.
З 2017 року Оелен працює у студії на півночі Мюнхена, яка була побудована архітектурним бюро «Westner Schührer Zöhrer». Будівля студії була переможицею різних архітектурних конкурсів.
Музика Оелена
Окрім візуального мистецтва, Оелен завжди займався музикою. Маркус був учасником панк-гурту «Charley’s Girls». Він також був барабанщиком в інших музичних проєктах. Деякий час Маркус працював діджеєм, а у 1984 році був представлений у відеожурналі «Für eine Handvoll D-Mark». У 1981 році він разом з Вернером Бюттнером створив гурт «Церква байдужості».
Участь у великих виставках
Маркус Оелен виставляв свої роботи на численних міжнародних виставках. У 1984 році він вперше взяв участь у великій виставці у Дюссельдорфі, яка називалася «Звідси – Два місяці нового мистецтва». Ця виставка мала на меті покращити позиції міста у світі мистецтва. Тоді ЗМІ дуже критикувало цей проєкт, але озираючись назад, можна сказати, що це була одна з найважливіших виставок країни 1980-х. У 1993 році він представив виставку «Проєкти 39» у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку.