Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (LMU) – найстаріший вищий навчальний заклад Мюнхена. Велика кількість освітніх курсів, студентів та, що найважливіше, випускників-лауреатів Нобелівської премії описує заклад як справжнє джерело знань. Докладніше про історію та функціонування вишу читайте далі на munich1.one.
Не завжди базувався в столиці Баварії
Заклад заснували в 1472 році баварський герцог Людвіг IX Багатий та принц-курфюрст Баварії Максиміліан IV Йозеф. Саме на честь них і назвали виш. Університет створили за зразком Віденського університету в місті Інґольштадті. Тоді діяли лише чотири факультети: філософії, медицини, юриспруденції і теології.
У роки Реформації університет став центром римо-католицької опозиції протестанту Мартіну Лютеру. У 1800 році Максиміліан IV Йозеф переніс університет до міста Ландсгута. Оскільки баварські герцоги підтримували заклад матеріально, то в 1826 році його вдалося перенести до Мюнхена. Розкішну головну будівлю спроєктував Фрідріх фон Гертнер. Перед нею красується могутній двір із фонтаном заввишки 8,2 м.
Тимчасове закриття через… роман
До тимчасового закриття університету в 1848 році призвели романтичні стосунки між королем Людвігом І та куртизанкою Лолою Монтез. Король зробив її графинею. Понад рік танцівниця здійснювала великий політичний вплив на Баварію на користь ідей лібералізму, на противагу консерваторам та єзуїтам. Її вплив став настільки великим, що адміністрацію Карла фон Абеля звільнили через те, що міністр заперечував призначення її як графині.
Під час революційних подій 1848 року студенти університету розділилися у своїх симпатіях, через що в науковому колі виникли конфлікти. Саме Лола Монтез підбурила короля закрити університет. Через тиск революціонерів університет був знову відкритий, Людвіг зрікся престолу, а куртизанка втекла до США.
До слова, жінки мали великий вплив на історію університету не лише в негативному сенсі. У 1900 році вони отримали тут вперше докторські ступені, а у 1918-му жінка вперше за історію вишу здобула право стати старшим викладачем.
Воєнний період
У 1942 році на площі перед головним корпусом університету відбувався рух опору нацистській диктатурі. Зі студентів університету та професора філософії була сформована група спротиву «Біла троянда». Вона анонімно розповсюджувала листівки із закликом до спротиву гітлерівському режиму. 6 головних учасників групи заарештувало гестапо та покарало обезголовленням. Два майдани перед головною будівлею університету названі на честь членів групи – брата й сестри Шолль і професора Губера.
У 1944 році велика частина головної будівлі була пошкоджена внаслідок бомбардування. Тоді заняття проходили або серед уламків, або в приватних кімнатах професорів. У травні 1945 року після прибуття американських військ до Німеччини університет призупинив діяльність. Свої двері він знову відчинив у квітні 1946-го.
З того часу в університеті багато чого змінилося. LMU вдалося розширити свій дослідницький профіль завдяки успіху в Ініціативі досконалості для просування науки. У 2012 році він навіть став найуспішнішим університетом Німеччини. Плідна співпраця з університетами США та Китаю також покращила його репутацію на міжнародній арені. Чимало іноземних студентів із задоволенням навчаються в Мюнхені.
Один із найбільших вишів країни
Студенти Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана навчаються не лише в розкішному головному корпусі, а й прилеглих будівлях або й інших спорудах міста. Станом на 2023 рік виш налічує 18 факультетів, що охоплюють приблизно 150 різних навчальних курсів. Це робить Мюнхенський університет одним із 5 найбільших вишів Німеччини.
Головна будівля містить великі лекційні зали, які мають особливу популярність серед публіки, а також простору аудиторію (Große Aula). Останню використовують для святкових заходів, як-от концертів та церемоній нагородження. Вона не зазнала руйнувань у роки Другої світової війни та є одним із небагатьох збережених довоєнних приміщень Мюнхена. Цікаво, що тут відбулися установчі збори Баварії, під час яких була прийнята конституція землі.
На додаток до факультетів, Мюнхенський університет також підтримує численні дослідницькі центри. Деякі з них є результатом співпраці між університетом та відомими науковими й промисловими партнерами.
Зважаючи на інтернаціоналізацію університету як популярного місця для вищої освіти, багато курсів, особливо на магістратурі та аспірантурі, доступні англійською мовою. Серед предметів, які доступні не лише німецькою, а й англійською мовою, – ті, що пов’язані з психологією, фізикою, а також бізнесом і менеджментом.
Щороку влітку університет організовує Мюнхенський міжнародний літній університет (MISU при LMU). Навчання відбувається в Мюнхені, а на деяких курсах – ще й в інших містах Європи. Ця програма запрошує іноземних студентів відвідувати короткострокові курси для покращення навичок навіть під час зимових або літніх канікул.
Відомі випускники та професори
Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана випустив чимало лауреатів Нобелівської премії та успішних політиків, митців тощо. Серед відомих випускників і професорів:
- Адольф фон Беєр – німецький хімік-органік, лауреат Нобелівської премії з хімії;
- Макс фон Петтенкофер – німецький натураліст, хімік і лікар-гігієніст. Заснував перший у Європі Інститут гігієни в Мюнхені. Президент Баварської академії наук;
- Петер Дебай – нідерландський фізико-хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії;
- Вільгельм Рентген – німецький інженер машинобудування та фізик, який відкрив короткохвильове електромагнітне випромінювання, відоме як рентгенівське проміння. Лауреат Нобелівської премії з фізики;
- Вернер Гейзенберг – німецький фізик-теоретик, який долучився до творення квантової механіки. Лауреат Нобелівської премії з фізики. Член кількох академій і наукових товариств;
- Вольфганг Ернст Паулі – австро-швейцарський фізик-теоретик ХХ століття, піонер квантової фізики, лауреат Нобелівської премії з фізики;
- Макс Планк – німецький фізик-теоретик, основоположник квантової фізики, лауреат Нобелівської премії з фізики;
- Бенедикт XVI – 265-й Папа Римський, колишній голова Католицької церкви. Суверен Ватикану;
- Валдас Адамкус – колишній президент Литовської Республіки;
- Конрад Аденауер – німецький політик і державний діяч, голова Християнсько-демократичного союзу;
- Едмунд Штойбер – німецький політик, прем’єр-міністр Баварії;
- Райнер Марія Рільке – австрійський поет-символіст;
- Ліон Фойхтванґер – німецький письменник;
- Фрідріх Вільгельм Шеллінґ – німецький філософ, ідеаліст. Викладав у Єнському, Ерлангенському, Мюнхенському та Берлінському університетах;
- Бертольт Брехт – німецький драматург і поет;
- Ніколаус Брасс – німецький композитор;
- Патрік Зюскінд – німецький письменник і кіносценарист;
- Дітер Косслік – німецький кінокритик, журналіст та дослідник;
- Вернер Краусс – німецький літературознавець, професор романської філології. Брав участь в антинацистській групі спротиву «Червона капела».